|
|
Електронна бібліотека
Всього матеріалів в бібліотеці: 166
Показано матеріалів: 121-130 |
Сторінки: « 1 2 ... 11 12 13 14 15 16 17 » |
Акації. Бджолині дзвони.
Пшениці колихливий лан.
І маків полотно червоне,
Рвучке і ніжне, мов талан.
Читати далі!
|
 Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобзар, *9 березня 1814 — †10 березня 1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, з точки зору багатьох українців — духовний батько
сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя
збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з
стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України.
Член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення.Читати далі! |
Моє дівча, не вір,
Що вмре твоя краса,
Погасне скронь яса,
Запопелиться зір,
Брів ластів'ячих лет...
Читати далі!
|
Іду по рідному селу...
Яке то щастя - хто збагне...
Дивитись, як вечірню млу
Пронизує тепер ясне,
Могутнє світло з хат, домів,
Де каганець колись димів!
Читати далі! |
 Як ви пишете?
З такими
запитаннями частенько звертаються слухачі до всіх письменників мало не
на всіх літературних вечорах, де письменники читають прилюдно свої
власні твори.
Звертаються з такими запитаннями вони й до мене.
Читати далі!
|
Дуже рано починалася за старих часів професійна на селі освіта.
Тоді
вона починалася, коли Ванька або Одарочку було вже «одлучено» і коли
Ванькові або Одарочці сорочка підіймалася вище того місця, про яке ви
зараз не думаєте, і зав'язувалася вузлом на спині.
— Щоб не закаляло! А то воно в мене, вибачте, на втори слабеньке.
Читати далі!
|
Гарбуз піднімає лапаті дзвоники;
Я стану у тінь, загубивши слово,
Соняхи, щирі огнепоклонники,
Сходу кивають злотоголово.
Читати далі!
|
Хмарина в небі голубім
Пливе, як мрія,одиноко,
І вітру раннього потоки
Несуть її крилом своїм.
|
Важкі вітри не випили роси,
Черлені трави бродять буйним соком,
І вдалині під обрієм високим
|
Приходять предки, добрі і нехитрі,
У бородах, простелених на вітрі,
Не руки — а погнуті чорні віти,
Не очі — а прозористі орбіти.
Читати далі!
|
|
|
