|
Електронна бібліотека
У розділі матеріалів: 11 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 » |
Пізній нехитрий Божий маневр –
місяць росте, наче плід у шлунку.
Серпень, чіпкий, попри те, що мине,
впевнено згущує фарби в малюнку.
Теплі циклони, мов слід поцілунку,
гоять природи розхитаний нерв. Читати далі!
|
Так відступало твоє дитинство –
ставився голос, губились друзі, високо в небі міцно і стисло
висло життя, мов сережка у вусі. Читати далі!
|
Час починати відлік цій боротьбі.
До міста вбігають діти і підіймають галас.
За містом у небі кружляє змій,
грає на світлій трубі,
і дивиться з-поза хмар
на крикливий фортечний гамуз. Читати далі!
|
Ти казав їх любити, Господи, -
це червоне світло, що б’є крізь повіки,
цю юрбу босхівських пик, що шпурляють у Тебе каміння,
вивергаючи з дна пересохлих на жужіль душ
найчорніші під небом прокльони:... Читати далі!
|
Всі кріплення важких снігів,
всі накопичення ремесел,
всі тіні дотиками весел
лишають поміж берегів
сліди – ці вервиці тугі
між зим і весен. Читати далі!
|
Не знаходячи перешкод,
не втрачаючи висоти,
каравани підземних вод
пробиваються
під мости. Читати далі!
|
Пепсі,
лиши мені тепле взуття і сухе волосся.
Заводи і фабрики Лівобережжя кінчають від тиску своєї любові.
Дивись, як тоншає листя,
як легке підпільне багатоголосся
ворушить до ранку сутінки свіжі і паперові. Читати далі!
|
— так, за переказом, мовив занурений у роздуми Архімед римському легіонерові, коли римське військо взяло Сіракузи.
NB: коло для давніх греків — не тільки
форма запису думки, а й символ цілості
та суверенності духовного життя взагалі. Читати і слухати далі!
|
Од такої тоски Сопілками стають кістки, Од такої жаги На мокві горять шелюги, Од такого знаття Землетрусом іде життя, І з-під стіп Вогняний вибухає сніп…Читати далі! |
А все-таки я Вас любила, любила, любила! І це не минає - хіба осідає на дно... Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила - І душу, як білий обрус, просочило щемливе вино! Читати і слухати аудіо текст далі!
|
|
|