|
|
Електронна бібліотека
Всього матеріалів в бібліотеці: 166
Показано матеріалів: 141-150 |
Сторінки: « 1 2 ... 13 14 15 16 17 » |
 Неподалік від озера, з якого визирали жаби, сидів на гілці й виспівував
Чиж. Поблизу нього крякав собі й Ворон, та, бачачи, що Чиж не полишає
співати, сказав:...
Читати далі!
|
В селі у господаря жили два пси. Довелося якось повз ворота проїздити
незнайомцеві. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловік не зник з очей, і
повернувся до двору.
Читати далі!
|
Хай я у світі пес — лише б маєтний був.
Совість не в моді вже, золота б лише набув.
Як нажив, хто спита? Тільки б жирний був гріш.
Це багатий всім брат, він усім наймиліш.
Читати далі!
|
Цар Тантал якось на бенкет великий
Цехмістра з богів до себе покликав.
Йовиш добре знав політичні нрави,
Кличе Тантала на небесні страви.
І що було там! Небеснеє зало
Зовсім Тантала перехверцювало.
Читати далі!
|
Як тільки сонце вечір запалило
І небо скрізь прозоро затремтіло,
На ньому зорі блиснули прекрасні,
Як камені коштовнії, алмазні,
Фалес тут крикнув: «Гей-но, бабо люба!»
«Чого,— це баба,— розпустив ти губи?»
Читати далі!
|
 У білі, сліпучі дні
весни чи раннього літа дівчата з місцевого медучилища проводять на
території фортеці, заняття з протиповітряної оборони. З ношами, у
важкому спецодязі, з сумками Червоного Хреста через плече, розсипавшись
по замковому пустирищу, юні медички з сміхом долають уявну радіоактивну
зону, долають учбову смерть і все когось рятують, рятують, рятують...
Читати твір повністю!
|
 (Трагедія)
Не отблеск, отблеском рожденный,—
Ты по себе свой край оставь,
Твоею песней утвержденный...
А. Твардовский
ПРОЛОГ
Мої віки слідом за мною ходять:
Од вітряків до полиску ракет,
Фотон і Пишна паска великодня,
Усе — до лаконічності штиблет.
Читати далі!
|
Дві сестри, тоненькі і сухенькі,
Осінь ловлять в пелени над ставом.
З господарства лине чистий дзенькіт,
У воді поплюскує небавом.
Віспа порябила лиця жовті,
Доброти у серці не роз'їла.
Полум'яне листя сипле жовтень,
Тужавіє нива задубіла.
Читати далі!
|
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
|
Яйце розіб'є, білком помаже,
На дерев'яну лопату — та в піч,
І тріскотітиме іскрами сажа —
|
|
|
