Коли ти хочеш, щоб твій спів

Нам серце й душу зворушив,

Співаче рідний, то співай

Про нещасливий рідний край,

Про те, як гнітять нас вони,—

Щоб наша безліч мук і .лих

Читати далі!

Різні твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)

Михайло Коцюбинський: Вечір

Скотилося сонце з високого неба,

За день утомилось — спочить йому треба;

Й, прощаючись любо з небосхилом синім,

Всю землю залляло рожевим промінням.

Читати далі!

Різні твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)

Михайло Коцюбинський: Наша хатка

Назносим каміння, назносимо глини,

Збудуємо хатку з дверима у сіни

Та зробимо в хатці яснее віконце,

Щоб сяло над нами, мов золото, сонце.

Читати далі!

Різні твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)

Михайло Коцюбинський: Intermezzo

Лишилось тільки ще спакуватись... Се було одно з тих незчисленних «треба», які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те «треба» мале, чи велике, — вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Фактично стаєш невільником сього многоголового звіра. Хоч на час увільнитись від нього, забути, спочити. Я утомився.
Читати далі!

Різні твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)

Тарас Шевченко: Думка

Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Читати далі!

Вірші | Додав на сайт: | Коментарі (1)

Борис Грінченко: Дурень думкою багатіє

Наш Іван кохавсь у мріях:
Думкою літає
Та скарби усе знаходе,
Гроші здобуває...
Читати далі!

Різні твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)

Борис Грінченко: Доки?

Минає час, минають люди;

Ми всі ждемо того, що буде,

І кажем всі: давно вже час,

Щоб воля та прийшла й до нас,

А все її нема, не йде,—

А час не жде, а час не жде!..

А час не жде, а час летить,

А серце змучене болить...
Читати далі!

Різні твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)

Остап Вишня: Перший диктант

Давно-давно це було.
Було це за тих часiв, про якi старi нашi люди, жартувавши, казали:
"Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!"
А тодi таки справдi був цар, хоч i звався вiн не Опеньком, а Миколою, i
були на нашiй землi пани помiщики та капiталiсти.
Читати оповідання далі...

Усі твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)

Остап Вишня: Зенітка

Сидить дiд Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.
      - Як дiла, дiдусю? Драстуйте!
      - Драстуйте! Дiла? Дiла - нiчого! Дiла, як казали отi песиголовцi, -  гут!
      - I по-нiмецькому, дiдусю, навчились?
      - Атож. У соприкосновенiї з ворогом був, -  от i навчився.
      - I довго, дiдусю, соприкасалися?
Читати далі!

Усі твори | Додав на сайт: | Коментарі (0)