Борис Грінченко: Дурень думкою багатіє - Різні твори <!--if(Борис Грінченко)-->- Борис Грінченко<!--endif--> - Електронна бібліотека - Українська література-навчальний портал
Неділя, 11.12.2016, 08:06
Вітаю Вас Гість | RSS

Видання знань "Українська література"

Наше опитування
Якій країні належить творчість М.В.Гоголя
Всього відповідей: 10738
Форма входу
Рубрики сайту
Спільнота ВК
Реклама

Украинская Баннерная Сеть
Пошук

Електронна бібліотека

Головна » Бібліотека » Борис Грінченко » Різні твори

Борис Грінченко: Дурень думкою багатіє
Наш Іван кохавсь у мріях:

Думкою літає

Та скарби усе знаходе,

Гроші здобуває.

Одного разу пішов він

На баштан до пана:

Огірочки молоденькі

Звабили Івана.

Взяв мішок Іван з собою,

Повен щоб набрати,

Та й почав він до баштану

Стиха плазувати.

Як підліз до огірочків,

Став він і гадає:

— Це, їй-Богу, мені щастя

Зараз набігає.

— Наберу цих огірків я

Повну лантушину,

А тоді візьму за їх я

Добру копійчину.

— За ті гроші собі маю

Курочку купити,

А та курочка курчаток

Буде нам водити.

— Я візьму оті курчата

Та й пошлю я жінку

їх продати, і куплю я

За ті гроші свинку.

— Наведе мені та свинка

Поросят чимало,

Будуть в мене і ковбаси,

Буде в мене й сало!

— Тільки — ні! Ті поросята

Я не буду їсти,

А як виростуть, то їх я

Теж продам у місті.

— За ті ж гроші всі куплю я

Добрую коняку,

І вона роботу буде

Нам робити всяку.

— А до того приведе ще

Лошачка такого,

Що швидкішого не буде

Коника ні в кого.

— Лошачка того продам я,

Хату щоб купити,

Біля хати ж щоб садочок:

Вишеньки та квіти.

— А там далі і город щоб —

І його чимало,

Бо я хочу, щоб на ньому

Все там виростало.

— Огірків теж насадю я,

Бариша щоб мати...

Тільки горе, що такий то

Вже народ наш клятий:

— Не вдержиш і огірочка,

Вирвуть все до краю...

Ну, байдуже, сторожів я

Добрих понаймаю,

— А сам вийду потихеньку

Із своєї хати

Та й піду у сторожів тих

Варти вивіряти.

— Так піду я понад краєм

Та й гукну: — Не спіте!

Гей, чи чуєте? Город мій

Добре бережіте!

Та й згукнув Іван, мов справді

В нього вже те діло:

На баштані ж тому двоє

Сторожів сиділо.

Як почули вони Йвана, —

Кинулись до нього,

Та й піймали зараз в руки

Із мішком дурного.

Попобили бідолаху,

Мали ще й в'язати,

Та вже вихопився якось

Та мерщій тікати!

Як вернувся, — ще довгенько

Чув побиту спину,

Та нікому не хвалився

Про свою причину.

Та вже потім жінці якось

Розказав се діло,

Та — сусіді: трохи згодом

Всюди облетіло.

Почали тоді сміятись:

— Он як наші вміють, —

Що думками із нічого

Швидко багатіють!..
Коментарі: 0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Розділи
Бібліотека
Реклама

Украинская Баннерная Сеть


Украинская Баннерная Сеть
Друзі сайту
Реферати українською мовою скачати безкоштовно
Додай в нотатки