|
|
Електронна бібліотека
У розділі матеріалів: 9
Показано матеріалів: 1-9 |
|
Це страшно, як людину розпинають,
Не йнявши віри їй, що Бог вона;
Плювками прибивають до хреста
|
Як виросту — збудую хату, На хаті колесо приб'ю, А там я поселю крилату Лелечу клекітну сім'ю. Нехай розводиться, гніздиться
По всіх деревах і хатах. Нехай мені щоночі сниться, Що я літаю, наче птах.
|
Біля вуликів на землі
Лежить собі дід мій і куня.
І лазять бджоли по його чолі,
Як по розтрісканім зрізі пня.
Читати далі!
|
Полечу я до Монголії
Та й куплю собі коня
Білого, як цвіт магнолії,
Ніжного, як цуценя.
І назад я аж до Києва
Буду їхать на коні.
Стану, як душа Батиєва,
При невидимій стіні.
Читати далі!
|
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
|
Моя любове, ти як Бог, -
Я вже не вірю, що ти є.
У безлічі земних тривог
Згубилося ім'я твоє.
Читати далі!
|
Акації. Бджолині дзвони.
Пшениці колихливий лан.
І маків полотно червоне,
Рвучке і ніжне, мов талан.
Читати далі!
|
Моє дівча, не вір,
Що вмре твоя краса,
Погасне скронь яса,
Запопелиться зір,
Брів ластів'ячих лет...
Читати далі!
|
Іду по рідному селу...
Яке то щастя - хто збагне...
Дивитись, як вечірню млу
Пронизує тепер ясне,
Могутнє світло з хат, домів,
Де каганець колись димів!
Читати далі! |
|
|
