Електронна бібліотека
Дмитро Павличко: Біля вуликів на землі...
Біля вуликів на землі Лежить собі дід мій і куня. І лазять бджоли по його чолі, Як по розтрісканім зрізі пня.
І лазять бджоли по запалій щоці, І він лежить собі, як неживий. Очі його, немов чорні рубці, Зашиті сивою ниткою вій.
Не ворухнеться його рука - Нехай беруть собі карий мед. Дідусь мій до смерті своєї звика, Як звикає до слави поет.
Додав на сайт: головний редактор Антон Салюк
|
Коментарі: 0
|
|