|
Електронна бібліотека
Біографії: Іван Драч
Іван Федорович Драч — український поет, перекладач, кінодраматург,
громадсько-політичний діяч. Народився 17 жовтня 1936р. в селі Теліжинці
на Київщині. Закінчив середню школу в місті Тетіїв, працював
учителем. В 1957 — 1962 роках навчався на філологічному факультеті
Київського університету, згодом працював у редакції письменницької
газети «Літературна Україна». Перша збірка поезій «Соняшник» побачила
світ 1962p. Згодом з’явилися й інші поетичні книги: «Протуберанці
серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і
крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Сонячний фенікс» (1978),
«Американський зошит» (1980), «Шабля і хустина» (1981), «Теліжинці»
(1985), «Храм сонця» (1988). Художнє слово І. Драча виклично
метафоричне, в своєму потужному семантичному полі воно єднає
найглибші шари етногенетичної пам’яті народу з трагічними, часом
дисонансними ритмами сучасності. Піднесений космізм і суто побутова
«заземленість», художня умовність і різка окресленість реалістичної
деталі — такі антиномії іманентно притаманні художньому мисленню
поета. Визначним явищем національної літератури стали також поеми
«Ніж у сонці» (1961), «Смерть Шевченка» (1962), «Чорнобильська
мадонна» (1988). В останні роки І. Драч веде активну
громадсько-політичну діяльність. Він був організатором і першим
головою Народного Руху України. Нині поет — голова Української
Всесвітньої Координаційної Ради, Конгресу української інтелігенції.
1976p. йому було присуджено Державну премію імені Т. Г. Шевченка. Джерело: br.com.ua
|
Коментарі: 0
|
|
|