Мета: - познайомити старшокласників із поемою Шевченка „Катерина”, в якій піднято проблеми покриток і материнства, - показати трагізм долі покритки у 19 сторіччі. Засобом виразного читання справити потужне емоційно-естетичне враження, - допомогти осмислити й чуттєво осягнути такі поняття, як дівоча
честь, відповідальність за материнство і батьківство, застерегти учнів
від повторення аналогічних помилок, - виховати естетичні почуття, прищепити любов до матері, повагу до жінки, шанобливе ставлення до коханої, - закріпити вивчене про образ-персонаж у ліро-епічному творі. Обладнання: - схема умовних етапів трагічного шляху Катерини; - запис музики „Аве Маріє”; - картина Шевченка „Катерина”; - картина Рафаеля „Сікстинська Мадонна”; - малюнки дітей до поеми. Інтеграція: - світова література; - російська література; - італійський живопис; - російський живопис; - народознавство. Хід уроку 1. Оргмомент. 2. Мотивація навчальної діяльності. Подивіться
уважно на цю репродукцію картини Рафаеля „Сікстинська Мадонна». Ви,
звичайно, вже не раз її бачили, бо вона є чи не найвідомішою картиною у
світі, і її репродукції постійно розповсюджуються мільйонними тиражами.
Чому ця картина стала такою знаменитою? Чому мистецтвознавці всього
світу ось уже кілька століть намагаються розгадати, в полягає її
притягальна сила? ...Ніби щойно відкрилася завіса, і до людей з
небес повільно й врочисто сходить Божа Матір — Мадонна, несучи на руках
свого сина. І святий Сікст, і свята Варвара, що зустрічають Мадонну,
захоплені нею. Мадонна несе свого сина людям. Це доля Матерів — у
важких муках народити дитину, вигодувати, а потім послати в життя, до
людей, відірвавши її від себе. Ні, якийсь зв'язок між Матір'ю і сином
збережеться. Син завжди пам'ятатиме про Матір, що дала йому життя. А
Мати з тривогою стежитиме за сином, як він там, серед людей, чи достойно
живе, чи творить добро так, як вона його вчила... Мистецтвознавці
багато писали про погляд Сікстинської Мадонни. В погляді Мадонни —
смислова безкінечність. У ньому — і любов до сина, і тривога за його
майбутнє, і готовність все зрозуміти і все простити... Її син дивиться
на світ з докором, з тривогою, ніби передчуває, що в цьому світі йому
доведеться непросто. Картина заворожує загально людськістю свого
змісту. Споглядаючи її, відчуваєш момент власного облагородження. В
якусь мить відкривається вічна краса Материнства — краса народження і
продовження життя, краса жертовної материнської любові. Рафаель —
геніальний художник, один із титанів духу епохи європейського
Відродження. Найулюбленіша тема його живописної творчості, до якої він
неодноразово звертався,— тема Мадонни. Шевченко — геніальний поет,
один із найвизначніших у світовій літературі титанів духу. І якщо взяти
до уваги, що одна із кращих його поем «Марія» присвячена Богоматері, то
тема Мадонни для нього теж була важливою, і в її трактуванні він
піднявся до тих самих висот духовності, що й Рафаель. Це, наприклад,
відзначив І. Франко, коли писав з приводу цієї поеми, що Шевченко «лишив
нам такий високий пам'ятник своєї мислі свого слова, лишив нам такий
ясний та пориваючий ідеал жінки і громадянки, якого не писав ні один
інший поет у світі і котрого по ширині та висоті основної думки й
перевищити неможливо...» До такого ідеалу, писав Іван Франко, «удається
доходити людськості тільки в великих хвилях переломів всесвітньої
боротьби добра зі злом...». До такого образу своєї Мадонни
Шевченко піднявся в останній, завершальний період творчості. А до того
він зображав земних Мадонн — звичайних українських жінок-матерів. Але
стривайте... Тут, мабуть, недоречним є слово «звичайних». В очах
Шевченка жінка-мати ніколи не була звичайною. Образ жінки, що тримає на
руках і дитину, завжди хвилював Шевченка. Він був переконаний, що У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Так,
для Шевченка було великим щастям бачити матір щасливою. Як поет виражає
своє розуміння, своє бачення щасливого людського життя ви зрозумієте,
прослухавши наступні поетичні рядки: І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. Ця
поезія була написана під час перебування Шевченка далеко від України.
Поетові тоді часто уявлялась Україна. І ось таку любу для поетового
серця картину ми бачимо, дякуючи його поетичному слову. Теплий
день, під горою така типова для українського села біленька хата, трохи
нижче — ставочок. На призьбі — старий дід бавить маленьке внуча, а воно,
здоровеньке,— «хорошеє та кучеряве». Деякі літературознавці зазначають,
що цей вірш — ідилія, тобто якась уявна, а в дійсності зовсім,
неможлива картина щасливого життя. Хочеться заперечити таким
твердженням: хіба мало було і є у нас в Україні таких біленьких хаток,
що виглядають з-поміж верб та вишневих садків? Хіба мало у нас було і є
дідусів та бабусь, що сидять на призьбах та доглядають онуків? Хіба мало
у нас було і є гарненьких діточок, що граються теплими літніми днями
біля своїх осель? Ні, все це — реальне життя. Просто треба розуміти, що в
даному випадку ми глянули на нього очима поета, який наділений
здатністю бачити красиве у житті і відкривати його людям. А тепер будьте уважними — Шевченко нам показує щасливу матір: І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя, Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує, І спать несе. А дід сидить, І усміхається, і стиха Промовить нишком: «Де ж те лихо? Печалі тії, вороги?» І нищечком старий читає, Перехрестившись, Отче наш. Крізь верби сонечко сіяє І тихо гасне. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати. Ось
він — момент людського щастя. Матері добре, бо в неї здорова дитина. Ти
добре ще й тому, що з нею батько. Зв'язок поколінь не перервано.
Чоловіка цієї жінки ми не бачимо, але немає сумніву, що він десь є «за
кадром». У світі все лагідно, спокійно, затишно, бо в центрі його —
щаслива мати. 3. Повідомлення теми й мети уроку. Але
Шевченко мало показував нам щасливих Мадонн. Значно частіше йому
доводилось писати про матерів скривджених, ошуканих, глибоко нещасних.
Шевченко, як ніхто, розумів красу материнства. І тому йому було
нестерпно, коли бачив скривджену матір. Перечитайте такі поеми, як
«Сова», «Відьма», і ви відчуєте, як він глибоко переймався материнським
горем. Сьогодні почнемо знайомство з відомою поемою Шевченка
«Катерина». Вона була написана у Петербурзі в 1838 році, коли він уже
був на волі, навчався в Академії мистецтв. Поема має присвяту «Василию
Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года». 4. Виклад матеріалу. Заслуховування повідомлень а) Проблема покритки у світовій літературній скарбниці: Стислий варіант відповіді. Тема
ошуканої дівчини широко розроблялася . у світовій літературі впродовж
багатьох століть (С. Річардсон «Кларіса»,. М. Карамзін «Бідна Ліза», Є.
Баратинський «Еда», Г. Розен «Марина»). Часто до цієї теми зверталися
корифеї українського театру — М. Старицький, М. Кропивницький тощо. Ми
назвали лише кілька творів, у яких головною дійовою особою є покритка, а
у скількох творах вона виступає епізодичним персонажем (Г- де Мопассан
«Життя», М. Стельмах «Правда і кривда» тощо). б) Реакція на позашлюбну дитину в нашому суспільстві. (Матеріал добирається із сучасних молодіжних журналів чи газет.) Знедолена
жінка-рабиня стала постійним супутником Шевченкової поетичної музи.
Ніжну любов до жінки-страдниці він проніс крізь усе своє творче життя,
віддав їй величезну наснагу свого поетичного хисту, підніс її до високих
художніх узагальнень. Передісторія Шевченкових героїнь накреслилась у
його ранніх баладах — «Причинна», «Утоплена», «Тополя». Молоде
життя головної героїні поеми „Катерина” обірвалося передчасно, що,
безумовно, є великою трагедією для самої людини та її оточення. Чимало
людей перечитувало Шевченкову «Катерину», і в душу кожного з них
проникало співчуття до цієї знедоленої жінки. Бесіда: - Які почуття виникли у вас під час прочитання твору? - Який шлях пройшла героїня до трагічного фіналу? - Чи був у неї вихід з цієї ситуації? - Якщо на даній схемі цифрою 7 позначимо трагічний кінець Катерини, то які ж кроки передували цьому? (досліджуємо все з кінця). Схематичне зображення трагічного шляху Катерини 7
— трагічна смерть Катерини; 6 — загибель останньої надії (Іван її
зігнорував); 5 — поневіряння по світу, самотність і безпорадність; 4 —
відречення батьків; 3 — осуд односельців, що ретельно дотримувалися
тисячолітніх моральних традицій; 2 — позашлюбна вагітність; 1 — інтимні
стосунки-3 москалем, що здавна уособлював інородця, загарбника, чужинця. Учитель: Діти! Після цього хочеться нагадати, що Шевченко мав у творчому доробку не тільки поетичні роботи, а й малярські. З
малярського доробку Кобзаря картина „Катерина” у народі знана чи не
найбільше. Пропонуємо до вашої уваги поему „Портрет” Олени Полянської,
російської письменниці, у виконанні учнів. Це допоможе вам пригадати, з
чого почався Шевченко – художник. Петербург. Конец тридцатых. Николаевское время. На Васильевском, на Пятой, По соседству с Академией Жил в подвале без заботы И без денег чернобровый Живописец. Он работал У великого Брюллова. То ль по родине скучал он, То ли он мечтал о славе, Он любил бродить ночами По столице величавой. Как-то раз, придя до солнца В Летний сад, в заре пурпурной Он увидел незнакомца Перед статуси Сатурна. Что за чудо! Примостившись На ведерке за дорогой, Копирует здесь мальчишка Контур греческого бога. Бос. Без шапки. На холстине Платья — след малярной краски, И, как звезды Украины, Быстрмй взгляд глубок и ласков. — Э, да ты талант, земляче! Дай-ка ближе свой рисунок!— Но, дрожа, бумагу прячет На груди художник юный. — Да не бойся тм, небоже! Звать-то как?— Тарас Шевченко. — Тн украинец? Я тоже. А зовут меня Сошенко. В Академии учиться Хочешь? Я замолвлю слово...— Тихо дрогнули ресницы: — Разве примут крепостного? Учитель: І далі в цій же поемі письменниця також звертається до образу Катерини. Небо дымкой затянуло Сизой, голубиной. Тень по комнате скользнула... — Ты ли, Катерина? Друг давно утраченный, Детских игр отрада,— Что приход твой значит, Что же сердцу надо? — Мне уста замкнули льдины. Ты живой, мой свете, Расскажи о Катерине, Как жила на свете. Как любила, как бежала, Выгнана из дома, Как сьночка прижимала К сердцу молодому. Как топила в проруби Годы молодые... Били слезы добрыє, Стали слезы злые. Учитель: Назва
картини „Катерина” походить від однойменної поеми, написаної Шевченком
чотирма роками раніше. Про те, що картина створена за мотивами
поетичного твору, писав сам автор у листі до Г.Тарновського. очевидно,
повернутися до теми покритки Шевченка спонукало те, що в 1842 році він
став свідком ситуації, яка, щоправда, в міському різновиді, повторювала
ситуацію, уже витворену уявою поета: мічман зваблює дівчину і
від’їжджає, залишаючи її вагітною. О.Сидоров, наприклад, написав:
„Його живописна „Катерина” - дівчина, до якої наближається материнство, -
справді гарна, а рисунок її ніг, на що варто звернути увагу, - майже
точно копіює ноги „Сікстинської Мадонни” Рафаеля, з якою Шевченко,
звісно, був знайомий завдяки численним гравюрам”. По-справжньому
збагнути художній геній одного з найвидатніших митців Відродження,
проникнути у секрети його творчості, допоміг його учитель – Карл
Брюллов. Та це й природно, адже Брюллов дно, сам був зачудований
величною красою творів Рафаеля. Вперше вони вразили його в Дрездені,
знову й знов він захоплено споглядав їх у Римі; і не тільки споглядав, а
й мислив, жив ними, бо пензель Брюллова-копіїста давав Рафаелевим
картинам та фрескам нове життя. Звісно, йому було що розповісти своєму
перейнятливому учневі. Гадаємо, що Шевченко знав думки Брюллова і щодо
«Сікстинської мадонни»: Рафаелева мадонна, на яку чим більше дивишся,
тим більше відчуваєш незбагненність цієї краси: кожна лінія зважена,
сповнена виразності; грація поєднана із самим строгим стилем. Звеличення
материнства, притаманне обом митцям, мало й суто особистий аспект:
Рафаель, як Шевченко, був раннього віку сиротою без матері. Можливо, що
спомин про власних матерів спонукали художника і поета Шевченка
поставити людське материнство на п’єдестал святості. Отже, діти, придивіться уважно до картини й пригадайте все, що було вже сказано на уроці та спробуйте дати відповіді на питання: - Чи збігаються основні мотиви в обох творах? - Як простежується авторська позиція в різних видах мистецтва? - У якому творі більше проявився талант Т.Г.Шевченка? - Дослідіть роль художньої деталі (листочки дуба біля ніг Катерини, житні колоски). Відповідь учнів: Дуб
ще з праслов'янських часів вважався символом чоловічої сили, енергії,
що підтверджують вишивки на чоловічих весільних сорочках. Покровителем
цього дерева був бог блискавки і грому Перун, якого дуже шанували наші
предки. Саме до нього зверталися перед важливими родовими чи племінними
справами язичники-чоловіки, просячи укріпити їх волю, тіло, дух, тому
виникли такі порівняння: міцний як дуб, непохитний як дуб, твердий як
дуб. Що ж до зламаного дубового гілля, то це може бути натяком на
зневагу до хлопця, який в даному випадку на краще і не заслуговує, з
іншого боку — понівечена народна мораль, традиція, своєрідне порушення
національного табу. Прямим підтвердженням сказаному є житнє колосся —
символ сімейного щастя, благополуччя, яким мати і батько завжди
благословляли молодят, коли ті йшли під вінець. - Про що говорять кургани на картині Шевченка? Відповідь учнів: Шевченко добре знався на усній народній творчості, українській обрядовості, тому таке трактування може мати реальне підґрунтя. Щодо
курганів, то цей образ-символ дуже поширений у поезії Шевченка, варто
згадати «Розриту могилу», «Темний льох» тощо. Автор однозначно подає
кургани (могили) як уособлення патріархальної традиції, яку потрібно
свято плекати і передавати нащадкам. Напрошується така паралель:
нехтування дівочою цнотою — зневажання родинних звичаїв — руйнування
вікової культури – знищення традиції – крах нації. Кургани – мовчазні
свідки подій, що змальовані в поемі, вони – символ докору як москалеві,
так і Катерині. 5. Підсумок уроку Бесіда: - Яким постав перед вами на сьогоднішньому уроці Т.Г.Шевченко? - Чи можна назвати „Катерину” навчальним твором? - Чи шкода вам часу витраченого на читання цієї поеми? Джерело: uroki.net
|