|
|
Електронна бібліотека
У категорії матеріалів: 7
Показано матеріалів: 1-7 |
|
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Те, про що кажу, робилося в невеликій убогій
хатці. Там сиділа мати-вдова та її син Санько, хлопець років семи.
Санько сидів на лаві й скиглив:— Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! Дайте! Хочу! А мати казала:
— Та де ж я тобі візьму і чого ж тобі дам? Он хліб є. Але Санькові хліба не хотілося: — Що хліб! Хіба його вгризеш?. У мене аж зуби після нього болять, бо черствий. Якби сальця!
Читати далі!
|
Тихо проходив я лісом; зелене
Листя рясне шепотіло круг мене;
Грона з калини, як жар, червоніли,
Квіти з трави різнобарвні гляділи;
Сонячний промінь купався між їми,
Роблячи листя й квітки золотими;
Читати далі!
|
Це було давно. Це було тоді, як нашу землю
шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом
одбиватись од ворогів.
Тоді на Волині було невеличке село. Воно
заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В селі жили прості люди
хлібороби. Якби не татари, то їм жити було б непогано. А то часто й
густо набігали татари. Вони грабували, палили й руйнували села.
Читати оповідння далі!
|
Ти знов защебетала У мене під вікном, Із вирію вернувшись, |
Коли ти хочеш, щоб твій спів
Нам серце й душу зворушив,
Співаче рідний, то співай
Про нещасливий рідний край,
Про те, як гнітять нас вони,—
Щоб наша безліч мук і .лих
Читати далі!
|
Наш Іван кохавсь у мріях:
Думкою літає
Та скарби усе знаходе,
Гроші здобуває...
Читати далі!
|
Минає час, минають люди;
Ми всі ждемо того, що буде,
І кажем всі: давно вже час,
Щоб воля та прийшла й до нас,
А все її нема, не йде,—
А час не жде, а час не жде!..
А час не жде, а час летить,
|
|
|
