Марія Олександрівна Вілінська (у першому шлюбі – Маркович, у другому –
Лобач-Жученко; літературний псевдонім – Марко Вовчок) народилася 10
грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Орловської губернії у
дворянській сім’ї. Навчалась у приватному пансіоні в Харкові, жила в
Орлі у своєї тітки як вихователька її дітей. Узявши шлюб з
українським фольклористом та етнографом О. Марковичем, жила в
Чернігові, Києві, Немирові. Незабаром виїхала до Франції, оселилась у
Парижі. Повернувшись до Росії, жила в Петербурзі, співробітничала в
журналі «Отечественные записки». Пізніше разом з другим чоловіком М.
Лобачем-Жученком мешкала в різних регіонах Російської імперії.
Померла письменниця 28 липня 1907 р. в Нальчику.
Творчість Марка Вовчка розпочалась у другій половині 50-х pp. Свої
найкращі оповідання з українського народного життя письменниця створила
під час перебування в Немирові. Написані тоді твори побачили світ як
окрема збірка під назвою «Народні оповідання» (1857). У них авторка
звернулася до теми жіночої недолі, зумовленої соціальним безправ’ям.
Вона рішуче виступила проти соціальної дискримінації народних мас. У
повісті «Інститутка» Марко Вовчок гостро критикує кріпосну систему,
що згубно позначається не лише на житті пригноблених, але й на
моральному обличчі самих кріпосників.
Перу письменниці належить також чимало творів, написаних російською і французькою мовами. Джерело: br.com.ua
|