|
|
Електронна бібліотека
Біографії: Леся Українка
Походження:
Лариса Петрівна Косач народилася
25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати, Ольга Петрівна
Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена
Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в
Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах
«Перший вінок». Батько — високоосвічений поміщик, який дуже любив
літературу і живопис. Дитячі роки пройшли на Волині: у
Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку, Колодяжному.
У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти,
влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у
сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії
співпрацював із І. Франком. Йому належить одна з провідних ролей у
формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями,
ідеалами служіння батьківщині, які вона, на щастя, переросла, і
допомагав їй як літературний критик і фольклорист.
Дитинство і юність:
Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському.
Леся Українка та її брат Михайло (в сім'ї їх називали спільним ім'ям — Мишелося) вчилися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати.
У січні 1876 року О. П. Косач з дітьми Михайлом і Ларисою приїхали до
Києва, щоб попрощатися з М. П. Драгомановим перед його вимушеною
еміграцією.
Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом. За
нерозлучність в сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишолосіє», пізніше
Ларису перезвали в сім'ї на Лесю
Деякий час Лариса навчалася в школі Олександра Мурашка в Києві. З
цього періоду залишилась одна картина намальована олійними фарбами.
Пізніше їй довелося здобувати освіту самостійно, в чому допомагала мати.
Вона знала багато європейських мов, включаючи і слов'янські мови
(російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку,
латинську, що свідчило про її високий рівень інтелектуальний. Олена
Петрівна виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного
виявлення своїх почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному
творі «поодинокого мужчини». Про рівень її освіти може свідчити факт, що
у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня
історія східних народів» (надрукована в Катеринославі 1918). Українка багато перекладала (М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гайне, В. Гюґо, Гомера й ін.).
Зрілість: Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини,
Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили
її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником,
О. Маковеєм, Н. Кобринською. Основний зарис соціально-політичний
світогляду Л. Косач сформувався після цілорічного (1894—95) її
перебування у М. Драгоманова в Софії і трагічної подією, якою була для неї смерть вуйка.
Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Приязнь Лесі Українки і Ольги Кобилянської (збереглися листи Л. Косач) допомагає в розумінні Лесиного твору «Блакитна троянда» (1896).
Більше читайте на сторінках Вікіпедії
|
| Коментарі: 0
|
|
|
