Ліна Костенко: Ван-Гог - Вірші <!--if(Ліна Костенко)-->- Ліна Костенко<!--endif--> - Електронна бібліотека - Українська література-навчальний портал
Вівторок, 06.12.2016, 12:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Видання знань "Українська література"

Наше опитування
Якій країні належить творчість М.В.Гоголя
Всього відповідей: 10708
Форма входу
Рубрики сайту
Спільнота ВК
Реклама

Украинская Баннерная Сеть
Пошук

Електронна бібліотека

Головна » Бібліотека » Ліна Костенко » Вірші

Ліна Костенко: Ван-Гог
Добрий ранок, моя одинокосте! 
Холод холоду. Тиша тиш. 
Циклопічною одноокістю 
небо дивиться на Париж. 
Моя муко, ти ходиш по грані! 
Вчора був я король королів. 
А сьогодні попіл згорання 
осідає на жар кольорів. 
Мертві барви. 
О руки-митарі! 
На мольбертах розп'ятий світ. 
Я - надгріб'я на цьому цвинтарі. 
Кипариси горять в небозвід. 
Небо глухо набрякло грозою. 
Вигинаються пензлі-хорти. 
Чорним струсом палеозою 
переламано горам хребти. 
Струменіє моє склепіння. 
Я пастух. Я дерева пасу. 
В кишенях дня, залатаних терпінням, 
я кулаки до смерті донесу. 
Самовитий - несамовитий - 
не Сезанн - не Гоген - не Мане 
але що ж я можу зробити, 
як в мені багато мене?! 
Він божевільний, кажуть. 
Божевільний! 
Що ж, може бути. Він - це значить я. 
Боже - вільний... 
Боже, я - вільний! 
На добраніч, Свободо моя! 
Коментарі: 0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Розділи
Бібліотека
Реклама

Украинская Баннерная Сеть


Украинская Баннерная Сеть
Друзі сайту
Реферати українською мовою скачати безкоштовно
Додай в нотатки