Іван Котляревський: Наталка Полтавка - Твори автора <!--if(Іван Котляревський)-->- Іван Котляревський<!--endif--> - Електронна бібліотека - Українська література-навчальний портал
П`ятниця, 09.12.2016, 00:03
Вітаю Вас Гість | RSS

Видання знань "Українська література"

Наше опитування
Якій країні належить творчість М.В.Гоголя
Всього відповідей: 10734
Форма входу
Рубрики сайту
Спільнота ВК
Реклама

Украинская Баннерная Сеть
Пошук

Електронна бібліотека

Головна » Бібліотека » Іван Котляревський » Твори автора

Іван Котляревський: Наталка Полтавка
І В А Н    К О Т Л Я Р Е В С Ь К И Й
 
Н А Т А Л К А - П О Л Т А В К А
Опера малороссийская в 2-х действиях
 
ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА:
 
В о з н ы й  Т е г е р в а к о в с к и й.
Г о р п и н а  Т е р п и л и х а - вдова старуха.
Н а т а л к а - дочь ее.
П е т р о - любовник Наталки.
М и к о л а - дальний родственник Терпилихи.
М а к о г о н е н к о - выборный села.
 
Д Е Й С Т В И Е  І
 
Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи.
 
Я В Л Е Н И Е  1
 
Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет).
№ 1
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються. (2)
 
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,
Тілько тогді і полегша, як нишком поплачу. (2)
 
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.(2)
 
Єсть же люди, що і моїй завидують долі,
Чи щаслива та билинка, що ростеть на полі? (2)
 
Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці. (2)
 
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися. (2)
 
Полетіла б я до тебе, та крилля не маю,
Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. (2)
 
До кого я пригорнуся, і хто приголубить?
Коли тепер того нема, який мене любить. (2)
 
Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу і на світі. Ти був бідним, любив мене - і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються...

Завантажити твір і читати повністю
 
Коментарі: 0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Розділи
Бібліотека
Реклама

Украинская Баннерная Сеть


Украинская Баннерная Сеть
Друзі сайту
Реферати українською мовою скачати безкоштовно
Додай в нотатки