Електронна бібліотека
Андрій Малишко: Приходять предки
* * * Приходять предки, добрі і нехитрі, У бородах, простелених на вітрі, Не руки — а погнуті чорні віти, Не очі — а прозористі орбіти. І кайдани подзвонюють з плугами, Зерно, і кров, і ночі із снігами.
— Чи ти не став розщепленим, як атом, Недовірком, схизматом чи прелатом, Ярижкою нікчемним, псом на влові? Дитино наша, ягодо з любові!..
Дарують ласку, повну болю й змоги, Щоб у очах уздріть нові прологи.
|
Коментарі: 0
|
|