До того ж ректор за проханням студента взагалі має право звільнити його від плати за навчання.

– Чи отримують приватні виші у Польщі якусь допомогу від Міносвіти, в тому числі і фінансову? – цікавлюсь у професора Вищої школи.

– У Польщі нема поділу між державними і приватними вишами. Отримати стипендію можна, як в державному, так і приватному виші. Дипломи однакові. Ми живемо на власні кошти. Але від міністерства частково отримуємо дотації на науку, обладнання, гранти. Також отримуємо кошти в рамках різних проектів Євросоюзу.

Сперечаєшся з викладачем – отримуєш відмінно

Неля навчалася у Вінницькому філіалі Київського національного університету культури і мистецтв. Наприкінці першого курсу дізналася про можливість здобути вищу освіту в Польщі на пільгових умовах. Пройшла всі випробування. І лише коли залишалося вирішити фінансові питання, розповіла про задумане батькам.

– Батьки знайшли гроші (хоч це було непросто для них) і дали мені шанс. Тепер все залежить від того, як я ним скористаюся, – розповідає Неля, нині студентка Вищої школи управління та адміністрації м. Ополє.

– А як з мовою, адаптацією, проблем не виникало?

– Я взагалі не знала мови. Але через півроку поляки у нас вже списували, – сміється дівчина. – Тут сперечаєшся з викладачем і отримуєш за це плюс. Тобто тебе цінують за те, що ти маєш протилежну точку зору і можеш її відстоювати. А у нас зазвичай існує тільки думка викладача і хибна…

Близько 70 українських хлопців та дівчат, скориставшись послугами "Українсько-Польського центру академічних обмінів”, наразі здобувають вищу освіту в Опольському університеті.

– У нас багато договорів з іншими університетами, дуже багато програм за обміном. Іноді більше буває місць, ніж бажаючих. Вже до такого дійшло, – розповідає проректор Опольського університету Стефан Марек Грохальський.

Цікавимося у пана проректора, як навчаються українські студенти.

– Вони достроково виконують покладені на них обов’язки. Для нас нема різниці між студентами з України і з Польщі. Двом вашим студенткам, щоправда, не пощастило у зарахуванні філософії. Але філософія – складний предмет, тим паче польською… – посміхається пан професор.

Не склавши іспит чи залік у польському виші студент, як і в Україні, йде на перескладання. Якщо після кількох спроб отримати задовільну оцінку таки не вдалося, йому дають відтермінування на наступний семестр і тільки при найгіршому розвитку ситуації відправляють на повторний курс прослуховування лекцій з цього предмету. За який вже доводиться платити. Проте студента з університету не виключать…

У Польщі теж новий закон про освіту

У той час, як в Україні Дмитро Табачник намагається проштовхнути законопроект про вищу освіту, в якому пропонується тотальне контролювання вишів з боку міністерства і нема жодної згадки про Болонський процес, у Польщі підготували новий закон про освіту, який вступає в силу з 1 вересня 2011 року.

– За цим законом ми отримуємо дуже великі можливості. Те, що досі залежало від міністерства, вже буде залежати від нас, університетів, – розповідає пан Грохальський. – Прав у нас тепер багато, але і відповідальності багато. Цей закон закріплює норми, характерні для 21 століття. Він допоможе нам дуже швидко вирішувати проблеми студентів і випускників.

– В Україні держзамовлення розподіляється в кабінеті міністра. А за яким принципом польські університет отримують держзамовлення? – цікавимося у пана проректора.

– У нас дуже складна система держзамовлення, яка складається з багатьох компонентів, в тому числі кількості студентів, кількості наукових співробітників, кандидатів наук і т. д. В новому законі прописано, що ми не можемо більше, ніж на 2% збільшувати кількість місць для студентів, порівняно з минулим роком. Але можу сказати, що цього року нам держзамовлення збільшили.

За словами керівництва вишу, міністерство освіти фінансує університет на 80%. Решту ВНЗ заробляє саме, в тому числі це гроші від заочників і гранти.

–  А яке у вас ставлення  до відвідуваності студентами занять: суворе чи демократичне? – цікавляться українські абітурієнти.

– Демократичне, – з посмішкою відповідають професори, трохи дивуючись питанню.

Лекції в Польщі ніхто не примушує відвідувати і "енки” не ставить…

Студентське життя: у Лондон на вікенд за 50 злотих

Студентка Опольського університету Ніколєтта, яка знає російську, допомагає проводити екскурсію по вишу. Не втримуюсь, і роблю їй комплімент: яка гарна в неї сумочка.

– Це мені друзі з Великобританії днями прислали, – посміхається дівчина. – Скоро до них збираюся знову полетіти.

Ніколєтта розповідає, якщо завчасно забронювати лоу-кост, до квиток до Лондона для студента коштуватиме 50 злотих (менше 150 грн.). Тож чом би і не злітати на вихідні? 

Навчаючись у країні Євросоюзу, в українських студентів відкривається безліч можливостей. Від елементарної змоги без проблем подорожувати Європою до можливості навчання за обміном у будь-якому виші ЄС. З другим, щоправда, складніше.

Erasmus (європейська програма співробітництва і розвитку мобільності у сфері вищої освіти) дозволяє всім полякам семестр чи два навчатися в обраному університеті ЄС. Офіційно на українців ця програма не поширюється. Але деякі польські університети практикують такі обміни і для іноземних студентів. До того ж, будь-який українець, навчаючись в польському ВНЗ, з другого курсу може без проблем скористатися програмою "Мост” –  обмін між вишами Польщі. За цією програмою більшість студентів мріють потрапити до найстарішого і найпрестижнішого університету Польщі – Ягелонського. В цьому питанні смаки поляків і українців збігаються

Впадає в око технічне оснащення університетів. Інтернет – всюди. І безкоштовно. Wi-Fi діє на території всіх вишів і у гуртожитків. У деяких університетах одразу на вході в рядок стоять комп’ютери з дротовим Інтернетом. Попитом вони користувалися в основному у студентів нашої української групи.

Про принцип роботи бібліотек українській молоді залишається тільки мріяти.

 – Студенти в основному замовляють у нас книги он-лайн, – розповідає завідувачка бібліотеки Вищої банківської школи у м. Хожуві. – Ми підбираємо літературу і відповідаємо, коли можна приходити працювати. Якщо у нас нема якихось видань, ми шукаємо їх в інших бібліотеках міста. Якщо студент не встиг попрацювати з літературою в читальному залі, ми можемо дати йому книжки додому.

І тут одразу згадується бібліотека Вернадського. Прийшов, заповнив картки, сидиш в очікуванні потрібної літератури кілька годин, і нарешті чуєш у відповідь: це видання знаходиться у філіалі…