Василь Стус: Цикл - Усі твори <!--if(Василь Стус)-->- Василь Стус<!--endif--> - Електронна бібліотека - Українська література-навчальний портал
П`ятниця, 09.12.2016, 00:01
Вітаю Вас Гість | RSS

Видання знань "Українська література"

Наше опитування
Якій країні належить творчість М.В.Гоголя
Всього відповідей: 10734
Форма входу
Рубрики сайту
Спільнота ВК
Реклама

Украинская Баннерная Сеть
Пошук

Електронна бібліотека

Головна » Бібліотека » Василь Стус » Усі твори

Василь Стус: Цикл
Але що ж робити

живій душі у цій державі смерті?

В.Мисик

I  


За  роком  рік  росте  твоя  тюрма,

за  роком  рік  підмур'я  в  землю  грузне,
і  за  твоїм  жалінням  заскорузлим,
за  безголів'ям  -  просвітку  нема.  

Живеш  -  і  жди.  Народжуйся  -  і  жди.

Жди  -  перед  сконом.  Жди  -  домовині.
Не  назирай  -  літа  збігають  згінні
без  цятки  неба  й  кухлика  води.  

Ти  весь  -  на  бережечку  самоти,

присмоктаний  до  туги,  ніби  равлик,
від  вибухлої  злості  занепалий,
не  можеш  межі  болю  осягти.  

А  світ  весь  витих,  витух,  відпалав,

не  вгамувавши  вікової  спраги.
Він  висмоктав  із  тебе  всю  одвагу,
лишив  напризволяще  і  прокляв.  


II


Живі  -  у  домовині.  Мертві  -  ні,

хоча  тюремним  муром  всіх  притисло.
Прадавні  роки,  місяці  і  числа
перебирають  у  живій  труні.

Сомнамбулами  бродять  щонаймертві.

І  так  їм  хочеться  межи  чужих  кісток
свій  непомітний  віднайти  куток,
щоб  там  боятись  смерті.

ІІІ


Світ  -  тільки  свист  мигтючий.  І  провалля  -

немов  бездонне.  Долі  не  збагнеш.
Бездомний,  хоч  -то  вжалюйся  до  жалю
(а  жаль,  немов  провалля,  теж  -  без  меж).

Час  опада.  За  час  не  зачепитись.

Руками  не  вчепитись,  мов  за  дріт.
О  Боже,  винеси!  Руки  обидві,
немов  вітряк,  з  зорі  і  до  зорі
блукають,  шастають  -  ані  тобі  рятунку,
ані  тобі  розрадоньки.  Самі!
І  самоти  згорьовані  дарунки  -
рожеві  панти  досвітку  з  пітьми.

Світанок  -  свист  мигтючий.


IV  


Задумалася  свічка  -

повечоровий  спах.
Розрада  невеличка  -
і  голова  в  руках.
Розіп'ятий  на  рами
сосновому  хресті,
звіряєш  самоті
днедавні  тарарами.
Загублений  між  днів,
не  спам'ятаюсь  досі.
Під  вибухами  сосон  -
мов  на  морському  дні.
Важкі  обвали  літ
і  пам'яті  провали.
Але  ж  і  дні  настали  -
оцей  вселенський  гніт.
Мій  Боже,  білий  світ  -
це  біле  божевілля  -
не  варт  твого  зусилля,
то  й  бідкатися  встид.  

1965-1967
Коментарі: 0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Розділи
Бібліотека
Реклама

Украинская Баннерная Сеть


Украинская Баннерная Сеть
Друзі сайту
Реферати українською мовою скачати безкоштовно
Додай в нотатки