Леся Українка: Останній монолог Мавки (уривок з "Лісової пісні")
"О, не журися за тіло! Ясним, вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами вгору злетіло. Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, — стане початком тоді мій кінець. Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде. Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх. Я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав, ще як напровесні тут вигравав, мрії збираючи в гаю.. Грай же, коханий, благаю!"
Комментаторы, вы что, вконец ебанулись? Под отрывком из классического произведения сраться из-за майдана - святое дело, конечно. Такое впечатление, что 12-летняя школота собралась, что русских, что украинцев. Вам самим за себя не стыдно?
